Прийти до тями вдається, лише щоразу вирвавшись з цього зачарованого кола. Зокрема, потрапивши у світ інших цінностей.

Іспанія. Місто Зарагоза. Найбільший світовий форум з питань води. Тисячі забезпечених реалізованих людей зі всього світу зібралися у фешенебельному конгрес-холі аби обговорити майбутнє людства. Фантастика?! Реальність! Але лише для європейського демократичного суспільства, що вийшло на абсолютно новий рівень розвитку порівняно з Україною.

Як член Всесвітнього комітету захисту води, я вдруге брала участь у проведенні цього форуму. Проблеми з водою з кожним роком набувають все більших масштабів. Загрози настільки реальні, що стосуються кожного з нас. Ось лише кілька фактів:

- згідно з даними ООН, понад 1,1 мільярда людей у світі не мають постійного доступу до чистої води. Забруднена вода щорічно стає причиною загибелі 1,8 мільйона дітей у віці до п'яти років у всьому світі. Це більше, ніж гине на війні, від малярії, ВІЛ, СНІДу та ДТП;

- кожні 20 секунд в результаті жахливих антисанітарних умов, в яких живуть приблизно 2,6 мільярда осіб у всьому світі, вмирає дитина;

- за останні 40 років кількість прісної води на одну людину зменшилась на 60%, через 25 років її стане ще вдвічі менше. До 2025 року щонайменше 3,5 мільярди людей – приблизно половина населення земної кулі – будуть відчувати нестачу питної води.

Основною причиною браку води у світі стало її надмірне та часто нераціональне використання. Встановлено, що чистої води, марно витраченої в розвинених країнах, було б досить, аби задовольнити потреби всіх, хто страждає від браку питної води в країнах "третього світу".

У багатьох може виникнути логічне запитання – чому ректор економічного ВНЗ піднімає питання з галузі екології? Та тому що саме вода за кілька років може стати найбільш стримуючим фактором у розвитку української економіки. Вода, згідно з дослідженням ООН, у найближчому майбутньому стане таким же стратегічно важливим продуктом, як і нафта. Якщо людина не може жити без води, завжди знайдеться той, хто зробить на цьому бізнес. Дехто може заперечити, мовляв вода – це природній ресурс, який знаходиться у власності держави. Та факти говорять про інше – ми уже купуємо чисту воду, а природні джерела збагачують приватних власників. Вода стає блакитним золотом. Експерти Світового банку оцінюють, що тільки Європа в найближчі роки повинна вкласти близько 360 млрд. євро в збереження та розширення своїх водних систем.

Нам варто бити на сполох. Україна є однією з найменш забезпечених водою країн Європи. Лише п'ята частина має доступ до центрального водозабезпечення. У зв'язку з зростаючими масштабами забруднення води будуть збільшуватися витрати держави на медичне страхування та лікування. Також в Україні спостерігається зниження народжуваності. І більше саме у тих регіонах, де є дефіцит води. Від водних ресурсів залежить не лише фізичний стан людей, а й функціонування промисловості та сільського господарства. Варто пам'ятати про "віртуальну воду", що використовується для обробки та виробництва товарів.

Інший важливий фактор – що ми п'ємо? Ситуація, коли можна було без побоювання за здоров'я пити воду з джерел і річок, давно минула і стала легендою. А пройшло лише кілька десятків років. Якщо ж ми так швидко "розвиваємось", що ж буде далі?

Україна потребує переосмислення сучасної політики водовикористання. Зокрема, щодо рівного доступу людей до питної води, впровадження новітніх технологій з забезпечення води, введення справедливої оплати за використання чистої води та її забруднення, застосування жорстких санкцій щодо порушників норм і правил водовикористання. Шкода, що у такій поважній виставці світового масштабу, як "Expo Zaragoza 2008", Україна була представлена лише двома вищими навчальними закладами, у той час як інші країни тут представляли Президенти та Прем'єр-міністри!

Ми ж, вихованці епохи соціалізму, звикли діяти антиекологічно. Все, що отримане безкоштовно – не цінується. Люди не розуміють, що проблема води – це проблема кожного. А за споживацьке відношення природа завжди карає. Можливо, уже дуже скоро приймати ванни та купатись у басейнах стане предметом розкоші, і саме заможні політики, які відволікають нас сьогодні від вирішення глобальних питань, матимуть цю розкіш.

Ми звикли жити одним днем. Це найкраще демонструють представники влади, які за короткий термін перебування на керівній посаді використовують усі можливості сповна. Вони знають, що їх можуть звільнити у будь який день. Найстрашніше, що жоден з них не несе відповідальності перед суспільством, не говорячи вже про людство.

Так хочеться дожити до того часу, коли у популярних нині політичних ток-шоу політики будуть обговорювати, для прикладу проблему води, а не насолоджуватимуться власними дискусіями, які ні до чого не призводять. Хочеться сподіватись, що колись це питання стане пріоритетними у нашій державі.

Настав час думати про майбутнє.