Уявимо собі таку ситуацію - у вас є будинок в якому знаходяться 3-4 телевізори з супутниковими ресіверами. І на кожному з них, кожен член сім'ї хоче дивитися свій супутниковий канал. На одному ви дивитеся футбол, на іншому дружина дивиться Будинок-2, на третьому ваша дитина хоче дивитися "Ну почекай". Наприклад пакет каналів (підписка) коштує 150 грн. Для того, щоб дивитися все це, вам доведеться оформляти 3 підписки і платити 450 грн. Дорого. Чи не так?

Але, народні умільці придумали таку чудову річ як кардшарінг. Отже кардшарінг це - коли офіційну картку розшаюють (відкривають доступ по логіну/паролю) на декілька ресіверів. Ресівери при цьому повинні бути сполучені між собою за допомогою локальної мережі: Wi-Fi, LAN, інтернет або інше з'єднання. На ресівері (або комп'ютері) який розшарює картку (дає доступ) повинно бути встановлено спеціальне ПО для кардшарінга. Цей ресівер або комп'ютер називають сервером кардшарінга. У нього повинна бути постійна IP адреса в мережі або ім'я, щоб інші ресівери знали куди слати пакет. Ресівери на яких планується перегляд називають серверами.

Як сервер кардшарінга може бути використаний комп'ютер з відповідним ПО, а також оригінальною картою, вставленою в програматор і підключеним до цього комп'ютера. Дуже часто для серверу кардашарінга використовують ресівери Dreambox. Ці ресівери відрізняються тим, що в них встановлена операційна система на ядрі Linux. Отже для них пишеться практично будь-хто ПО і можливостей у них набагато більше, ніж у звичних супутникових ресіверів, де практично все реалізовано програмно. З внутрішньої точки зору це той же самий комп'ютер.

Як клієнт кардшарінга може бути той же Dreambox або DVB-плата в комп'ютер (SS2, SS3 і т.п.). Також необхідно відповідне ПЗ і настройки. Кардшарінг підтримують багато сучасних супутникових ресіверів.

Вище я наводив приклад з домашньою мережею. Але сервер кардшарінга не обов'язково повинен бути поряд, він може бути на другом кінці світу! Дуже часто буває ситуація, коли на європейські канали офіційно підписатися в країні не можна, а дивитися їх хочеться. Ось тут і приходить на допомогу кардшарінг! Ви купуєте доступ до шари, вам дають IP - адрес серверу, логін і пароль. Ви настроюєте на ресівері ПЗ і дивитеся. Споживання трафіку залежить від багатьох параметрів, але в середньому воно не перевищує 1Мб за годину перегляду.

Але ви запитаєте: А чому не можна зламати цей канал і дивитися без всяких цих заморочок типу кардшарінга? Є ж такі канали, викачав програму, наприклад S2emu, викачав файл SoftCam.Key і дивися скільки хочеш не плативши за це ні копійки.
А ні! Таких каналів стає все менше і менше. Кодування стають все хитріше і хитріше: Viaccess 2.6 і т.п. У них ключ обновляється кожні 15-20 сек. Тобто навіть якщо ви підберете ключ, то ви подивитеся канал лише 15-20 секунд, оскільки вже прийде зашифрований сигнал з використанням нового ключа.

Але за перевагами кардшарінга ховається цілий ряд його недоліків:
1. Клієнт повинен мати постійне з'єднання з інтернетом. При чому з'єднання повинне бути достатньо стабільне. Ідеальним тут є xDSL або виділенка. Оскільки навіть на GPRS в години пікового завантаження мережі можливі "затики".
2. Не всяка людина зможе відразу все це налаштувати. Якщо ви "чайник" в комп'ютерах, то для вас це буде дуже проблематично (особливо якщо ви вирішили зупинити свій вибір на ресівері DreamBox).
3. Сервера постійно то з'являються, то зникають, то міняють IP.
4. Сама технологія кардшарінга не довговічна і рано чи пізно її не стане. Оскільки вже з'являються нові канали, які неможливо дивитися навіть використовуючи таку технологію, як кардшарінг.
5. У багатьох країнах кардшарінг - це протизаконно.

І взагалі, якщо ви вирішили заощадити на прогляданні платних каналів, то відразу приготуйтеся до багатьох цих проблем. Іноді воно того не коштує.