Русские ,кацапы,узкие - зло.

Дата: Середа, 04.09.2024, 13:08 | Сообщение # 1

Глобальний модератор

Група: Адміністратор

Повідомлень: 778

Статус:

У такого беспощадного людоедского зла не может быть абсолютно никакого оправдания. Просто не существует целей, ради которых такое могут творить люди с людьми.

https://t.me/u_now/139389

Rostyk7264

Дата: Понеділок, 24.02.2025, 10:22 | Сообщение # 2

Глобальний модератор

Група: Адміністратор

Повідомлень: 778

Статус:

Редис:

Нас хочуть переконати в тому, що наша країна нам не належить. Що результат відомий і все вирішили за нас. Що хтось домовиться між собою і все буде як раніше. Українців намагаються зламати, створивши ілюзію того, що ми всі приречені, а боротися немає сенсу.

Згадайте, що те саме відбувалось рівно три роки тому. Але тоді Україна вистояла всупереч всім прогнозам, розрахункам та вмовлянням капітулювати. Ми дали відсіч, якої від нас не очікували ані вороги, ані союзники. Цю відсіч дали воїни, які зупиняли ворожі колони часто без належної підготовки та сучасної зброї, але які знали чому і за що вони б'ються. Цю відсіч дали тисячі українців, що взяли вперше до рук автомат 24-го лютого 2022 року.

Збереження існування нашої держави це не результат домовленостей іноземних лідерів, а наслідок щоденної титанічної роботи сотень тисяч бійців на фронті.

В оточеному росіянами Маріуполі нам було абсолютно байдуже, що хтось вважає Україну приреченою на поразку та чекає на те, ми відмовимося від наших територій та нашої незалежності. Кожен із нас цілеспрямовано та самовіддано робив свою роботу, незважаючи на скепсис аналітиків та зневіру, яку намагалися посіяти серед українців. Під час важких боїв з переважаючими силами противника ми були впевненими у тому, що доля нашої держави вирішується не в далеких високих кабінетах, а прямо тут — на полі бою. І ми були праві.

Через три роки ми так само переконані в цьому. Ми озираємося на складний шлях, який пройшли за цей час, і розуміємо, що нам є чим пишатися, і абсолютно точно є заради кого і заради чого боротись.

За ці три важкі роки Україна зберегла свою незалежність завдяки армії, справжньою опорою якої стали волонтери та громадяни, які підтримують військо фінансово. А отже і сьогодні доля країни залежить від тих, на чиїх плечах тримається фронт.

Хоробрості українського солдата заздрить кабінетний генерал будь-якої армії світу. Мужності й самовідданості українського спротиву віддають шану мільйони. Новітня воєнна доктрина, новітня геополітична карта світу, новітня історія пишеться в траншеях — де український солдат приближує мир, своїми точними влучаннями в ціль противника.

Прикріплення: 3947128.jpg (202.1 Kb)

Rostyk7264

Дата: Вівторок, 18.03.2025, 23:59 | Сообщение # 3

Глобальний модератор

Група: Адміністратор

Повідомлень: 778

Статус:

Updated: важливе уточнення від [url=https://www.facebook.com/pogomij?__cft__[0]=AZUDhxoVL21RC4LPf6NjDxi_YfVZDF1_ap0uyKdUWtnIZg5bRH_GGz7JlILLZHG91TTdORVu-i79PsNAZUGyw7txlYx9QaUboCuzssd_a4DXqzTIEGEklFgNfUzWDF6u_UM8WBZhfV_C6NP3XG5Eay75G-LjEUrSVnhGwLGMf1IgZLSZDCIUOpZrWOoPOS9SUeUfLCQmQbaOGBlZa1-kOgQR&__tn__=-]K-y-R]Погомій Оксана[/url]: обидва чоловіки - Віталій та Денис - які захищали Херсон в умовах повного хаосу, яких здали місцеві зрадники, які витерпіли нелюдські, шокуючі катування від росіян і, зрештою, були ними страчені, так і не визнані як ті, які захищали Херсон, як військові. А вони це робили.Ось такі у нас реалії всередині країни.———————————————————Прочитайте, будь ласка. І ніколи не прощайте. Віталію Лапчуку було 48 років. Він народився на Львівщині, але більшу частину життя прожив на Херсонщині. Коли російські військові побачать у паспорті Віталія місце народження, то радітимуть, що упіймали справжнього "бандеру".На другий день повномасштабного вторгнення Віталій вирушив на Антонівський міст, де напередодні точилися бої. Там багато тіл було - наших військових і цивільних. Він побачив загиблого українського танкіста, зовсім молодого, приніс з машини покривало і накрив його. В автівках - розстріляні родини, діти. Ніхто у місті не знав, що робити(?), усюди був хаос. Тоді Віталій сказав: "Треба захищати Херсон", і пішов до військкомату.У військкоматі від познайомився з Денисом Мироновим, якого російські військові так само згодом закатували до смерті. Отримавши відмову у військкоматі (?), вони записалися до херсонської тероборони, де разом формували роту з цивільних херсонців.Пізніше вони нікому не показали списків з даними хлопців, чим їх і врятували. Навіть під катуваннями не видали своїх.На початку березня росіяни увішли в Херсон. Тіла розстріляних тероборонців, які вийшли на перехват колони важкої техніки лише з автоматами і коктейлями Молотова, знайшли в Бузковому парку і в мікрорайоні Шуменський. Від декого навіть і тіл не лишилося - самі фрагменти.Віталій з Денисом почали їздити на хлібзавод. Вантажили там машину буханців, які потім роздавали бабусям і дідусям. А ще шукали покинуту зброю. Клали її під хліб і везли через російські блокпости. Міркували, що зброя знадобиться під час звільнення Херсона від окупантів. А ще передавали українській армії координати, де саме розміщується ворожа техніка. Але їх хтось здав. Хтось, кому Віталій довіряв.27 березня Олена (дружина) була в будинку матері, коли під’їхали три джипи з намальованими на них "Z". На телефоні Олени висвітилося ім’я "Віталік": "Олено, відкрий мені ворота — вони заберуть зброю".На ватяних ногах жінка пішла до воріт. - Я побачила обличчя Віталіка - воно було чорне. Щелепа була повністю перебила, з розсіченої брови юшила кров, заливала очі. Обличчя було суцільним місивом. Його куртка була просочена кров’ю, - плаче Олена.Разом із ним на подвір’я зайшли дев’ятеро озброєних до зубів людей, навіть протигази мали з собою. Я ще подумала: навіщо їм протигази, будуть нас труїти?".Олена згадує, як почала кричати: "Хто ви такі, звідки, назвіть підрозділ, прізвища? Навіщо ви прийшли в мій дім, ви ж знаєте, що ви окупанти?".- Я все повторювала, що жоден з них не вартий і мізинця Віталія. І тоді один з них - з такими тупими скляними очима - сказав: "Ще одне слово - і ти складеш зуби", - згадує жінка.Дорогою до підвалу Віталію прикладом зламали лицьову кістку. Олена згадує, що чоловік був ледь живий. Згадує, як кричала її мама, притискаючи до грудей Біблію, як просила не чіпати Віталія. Згадує, як російські військові зайшли в дім, щоб винести з нього все - від ноутбуків і телефонів до парфумів і шкарпеток.- А потім сказали: "Ви всі терористи і нацисти, поїдете з нами".- Коли вони натягали пакет на голову синові й зав’язували йому руки, я зловила погляд Віталіка. Він так на мене дивився, наче вибачався, що так сталося, наче почувався винним за те, що відбувається, - плаче Олена, - я хотіла його підтримати, що, мовляв, нічого, ми справимось, все буде добре. Я тоді не знала, що це останній його погляд.Родину привезли в будівлю поліції, усіх трьох допитували в різних кімнатах. Олена була вся мокра - сльози і піт заливали її одяг. Було важко дихати, бо за стіною катують Віталія.Олену з сином відпустили, вивезли під міст і викинули з машини. Коли вони нарешті дійшли до дому, то побачили, що в нього поцілила ракета. На всій вулиці - лише в нього. 22 травня 2022 року на міській пристані знайшли закатовану людину на дні - з проломленим черепом і гирею на ногах. Це був Віталій Лапчук.(с) Суспільне Новини, 2022 рік

Rostyk7264

Дата: Четвер, 10.04.2025, 15:54 | Сообщение # 4

Глобальний модератор

Група: Адміністратор

Повідомлень: 778

Статус:

Тело до сих пор лежит. Его никто не убирает, все боятся. Это россия. Средневековье.
"Чеченский оппозиционный телеграм-канал NIYSO опубликовал видео с телом подростка, который, как утверждается, напал на пост ДПС в городе Ачхой-Мартан.
Такое творили в западных областях Украины.
Убитых бандеровцев выставляли в центре села, сгоняли народ и заставляли опознавать.
Но для опознавших родственников была дорога в Сибирь. Поэтому мало кто опознавал. Особенно если в семьях были дети.

Rostyk7264

Дата: Неділя, 13.04.2025, 21:27 | Сообщение # 5

Глобальний модератор

Група: Адміністратор

Повідомлень: 778

Статус:

Смотрите
Интересно орки понимают, что их прокляли сотни миллионов человек до седьмого колена. Бабуля говорила, что проклятие многими людьми - страшная сила. Скорблю вместе с вами, сумчане. Вся Литва скорбит и проклинает рашку.